Выборка по метке: "Научная фантастика". Страница 817

Заведующий почтовым отделением Ефимий Венедиктович Пилецкий надел барашковую шапку и старенькую тужурку на вате, сохранявшую еще синие, поблекшие канты и несколько «серебряных» пуговиц почтово-телеграфного ведомства. Марьям Викентьевна, его жена, служившая телеграфисткой в этом же отделении, сухонькая, суетливая женщина лет тридцати, просто, но чистенько одетая, подошла к мужу и тронула его за руку. — Не ходи, Фима…

…Збагнувши, що капіталізм на Землі незабаром остаточно загине, імперіалістична верхівка надумала переселитися на іншу планету. Втікачі довго блукають у космосі, зазнають багатьох небезпечних пригод, поки їм, нарешті, вдається висісти на Венеру… А що їх чекає тут?

Про цю незвичайну міжпланетну подорож розповідає в своєму науково-фантастичному романі “Стрибок у ніщо” талановитий російський радянський письменник Олександр Бєляєв.

“Стрибок у ніщо” свого часу високо оцінив К. Е. Ціолковський. “З усіх розповідей на тему про міжпланетні мандрівки, оригінальних і перекладних, — писав великий учений, — роман О. Р. Бєляєва здається мені найбільш змістовним і оригінальним”.

Было болото. И был мальчик. Болото называлось Чертовым, мальчика звали Панасиком, а по школьному прозвищу Кулик. И в самом деле, как не Кулик: длинноносый, у болота живет и болото хвалит. Отца у Кулика не было — пропал в Гражданскую войну. Мать умерла еще раньше. Жил Кулик с дедом Микитой, лесником. Их избушка стояла у края соснового леса, на песчаном бугре, а дальше начиналось болото. На Украине много таких мест: сосна, лесок, сушь, и тут же рядом болото — конца-краю не видно.